Туберкульоз

Будь-яка хвороба, що уражує дитину, примушує батьків хвилюватися, шукати порятунку. Та є захворювання, одна назва якого викликає справжню паніку. Це – туберкульоз. Колись цей діагноз сприймався як смертельний вирок. Потім були знайдені ефективні ліки, а головне, виявлено причини, що сприяють розвиткові туберкульозу. Здавалося, що ось-ось, через кілька років з туберкульозом (у всякому разі – з дитячим) у нашій країні буде покінчено назавжди. Існувала продумана й чітка система боротьби з недугою: масова вакцинація новонароджених, повторне щеплення, із підозрою на туберкульоз дітей негайно госпіталізували, після лікування – санаторій, диспансерний нагляд. І все це – за рахунок держави.
А що сьогодні? Те, що відбувається нині з дитячою захворюваністю на туберкульоз в нашій країні, можна назвати одним словом – епідемія. Захворюваність порівняно з 1990 роком зросла вдвічі. На жаль, фтизіатри відчувають гостру нестачу ліків, коштів на харчування хворих катастрофічно не вистачає. Дитячі протитуберкульозні санаторії ліквідовуються.
Туберкульоз всі часи вважався соціальною хворобою. Сприятливим грунтом для його виникнення і поширення було погане житло, неякісне харчування, незадовільний стан води, низька санітарна культура населення. Зрозуміло, що найбільше хвороба уражала найбідніших. У тяжкі часи, які переживає наша економіка, коли дорослі потерпають від безробіття, безгрошів’я, а державна медична допомога (ще донедавна безплатна й загальнодоступна) ледь-ледь жевріє, як завжди під час будь-яких катаклізмів, найбільше страждають діти. Не вистачає ліків, а ті, що є, малоефективні. Тепер хворих, як правило, лікують лише одним-єдиним препаратом, а треба мати хоча б два-чотири – проти різних форм цієї недуги.
Важко сказати, де справи із захворюванням на туберкульоз гірші – на селі чи в місті. Хоча об’єктивні показники щодо сільських дітлахів надто сумні. Справа у тому, що в деяких селах медиків просто і вдень зі свічкою не знайдеш. А до районної лікарні дістатися – грошей немає. У містах – свої проблеми: велика скупченість людей, багато мігрантів, бомжів, чимало з яких – носії різних інфекційних захворювань, у тому числі й туберкульозу. З дитячим харчуванням як на селі, так і в місті великі труднощі. Вітчизняного бракує, а імпортне дороге й часто неякісне.
Отож – головна надія тепер – на батьків. Їм треба знати, що заражуються туберкульозом найчастіше в дитячому віці. Тож всупереч усім негараздам треба робити все, щоб цього не сталося.
Не можна сказати, що сучасна медицина опустила руки. Як і раніше, у пологових будинках немовлятам зроблять першу протитуберкульозну вакцинацію. Згодом дитину запросять на повторні щеплення. Не відмовляйтеся від них, не заперечуйте й проти діагностичної туберкулінової проби – реакції Манту. Батькам треба бути дуже уважними до дітей, яким зроблена ця проба. Якщо те місце, куди введено туберкулін, через кілька днів почервоніє, затвердіє – реакція вважається позитивною, тобто організм дитини зустрівся з мікробактеріями туберкульозу. Не панікуйте, це ще не обов’язково свідчить про хворобу. Однак не пізніше ніж через 48-72 години після введення туберкуліну слід показати дитину лікареві. Стежте, щоб малюк випадково не розчесав місце введення препарата, щоб туди не потрапила вода.
Чи варто нагадувати, як дбайливо треба берегти дитину від контактів із хворим на туберкульоз. Заразитися дуже легко, адже ця інфекція передається як повітряно-крапельним шляхом, так і через посуд, постіль, рушник, іграшки та інші речі.
Особливо пильним треба бути, якщо у квартирі є туберкульозний хворий. Від нього можна заразитися, якщо він навіть лікувався в стаціонарі, бо у нього можуть виділятися бактерії. Добре, якщо є можливість ізолювати хворого, надати йому окрему кімнату. У ній доведеться робити щоденне вологе прибирання з дезінфікуючим розчином, провітрювання. У хворого має бути окремий посуд, білизна, рушник, одяг. Білизну хворого перуть і кип’ятять окремо, ретельно миють і тримають подалі від інших членів родини посуд хворого, всі інші його речі.
Потурбуйтеся про дитину. Не дозволяйте їй контактувати з хворим, торкатися його речей.
А що робити, коли дитина все ж таки»підхопить» інфекцію? Що має насторожити дорослих у її поведінці? У дитини раптом з’являється так звана субфебрильна (лихоманкова) температура, погіршується апетит, вона швидко втомлюється, неспокійно спить. Але ж таке трапляється й при інших захворюваннях. Буває спочатку важко встановити правильний діагноз, тому слід провести ретельні обстеження. Особливо, коли дитина мала контакт з хворим на цю недугу.
Та от, на превеликий жаль, поставлено сумний діагноз. Лікування починають негайно. Крім медикаментозних заходів, призначених фтизіатром, хворому рекомендовано тривалий час перебувати на свіжому повітрі у будь-яку пору року. Харчування його має бути повноцінним, висококалорійним. Давайте дитині свіжі овочі, фрукти, соки, страви, багаті на вітаміни. До повного одужування хворий має бути на обліку у протитуберкульозному диспансері.
Батьки повинні знати: якщо своєчасно не виявити туберкульоз, не розпочати лікування, не створити належних умов для життя дитини, захворювання перетвориться на дуже тяжке. Можливі ураження легенів, кісток, мозкових оболонок, шкіри тощо.
Отже, дорогі батьки, від вас багато в чому залежить здоров’я та життя ваших дітей. Будьте уважними, бережіть їх. Це – ваше й наше майбутнє.

Комментарии: